Основи побудови фінансового обліку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯМІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Н.І. Гордієнко

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів економічних спеціальностейвищих навчальних закладів

Харків - ХНАМГ- 2005

УДК 657

ББК 65.9(2)26 М 18

Гордієнко Н.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). – Харків: ХНАМГ, 2005. — 289с.

Гриф надано МОН України, рішення № 1/11-6486 віл 17.12.04 р.

Рецензенти :

д-р екон. наук, професор кафедри бізнесу та підприємництва Харківського національного економічного університету В.М. Гриньова;

д-р екон. наук, професор кафедри бізнесу і контролінгу Харківського національного технічного університету «ХПІ» Т.С. Пічугіна.

У посібнику викладаються питання обліку грошових i розрахункових операцій підприємств; поточних i довгострокових зобов’язань; власного капіталу i забезпечення зобов’язань; основних зacoбiв i нематеріальних активів; фінансових інвестицій i прямих необоротних активів; запасів; праці i її оплати; витрат основний діяльності i калькулювання собівартості; інших операційних витрат; витрат фінансового, інвестиційного i надзвичайного виду діяльності; доходів i результатів діяльності; забалансовий облік активів i зобов’язань.

Навчальний матеріал систематизовано у вигляді окремих частин, що висвітлюють питання облікової політики, технології збору і обробки інформації.

За структурою і змістом посібник відповідає вимогам галузевого стандарту Міністерства освіти і науки України для студентів, які навчаються за спеціальністю «Облік і аудит».

Розрахований на студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів III, IV рівнів акредитації, слухачів системи закладів післядипломної освіти, магістрів, аспірантів, а також бухгалтерів–практиків і аудиторів.

© Харків, ХНАМГ, Гордієнко Н.І., 2005

ISBN 966-695-065-0

Зміст

Вступ..................................................................................................... 4

Розділ 1. Фінансовий облік 1

1.1. Основи побудови фінансового обліку......................................... 5

1.2. Облік грошових коштів.............................................................. 10

1.3. Облік (довгострокових та поточних) фінансових інвестицій.... 20

1.4. Облік дебіторської заборгованості............................................ 27

1.5. Облік основних засобів та облік інших необоротних
матеріальних активів................................................................................. 39

1.6. Облік нематеріальних активів.................................................... 60

1.7. Облік запасів............................................................................... 65

1.8. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції......... 87

Розділ 2. Фінансовий облік 2

2.1. Облік формування і змін статутного капіталу, резервного,
вилученого капіталу і нерозподіленого прибутку (непокритого
збитку), забезпечень майбутніх витрат і платежів та цільового
фінансування............................................................................................ 113

2.2. Облік зобов’язань по довгострокових позиках і векселях..... 123

2.3. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями та з
фінансової оренди.................................................................................... 129

2.4. Облік короткострокових зобов’язань по розрахунках з
банками та іншими позиками.................................................................. 139

2.5. Облік кредиторської заборгованості за продукцію (товари,
роботи, послуги) та поточної заборгованості за розрахунками........... 144

2.6. Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування 151

2.7. Облік доходів, витрат, фінансового результату діяльності
підприємства............................................................................................ 170

2.8. Забалансовий облік................................................................... 189

Розділ 3. Завдання для поточного контролю знань з дисципліни
«Фінансовий облік»................................................................................. 197

Розділ 4. Рекомендації для підготовки та виконання
курсових робіт з дисципліни «Фінансовий облік»................................. 253

Глосарій термінів............................................................................. 265

Додаток. План рахунків бухгалтерського обліку......................... 276

Список літератури........................................................................... 287

ВСТУП

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин зростає необхідність використання облікової інформації і контролю в управлінні виробничим процесом. Тут фінансовий облік виступає базою оцінки діяльності підприємств, забезпечує інформацією зовнішніх користувачів облікової інформації, які приймають рішення про інвестування капіталу в його розвиток, банківського кредитування, придбання акцій, отримання дивідендів тощо.

Аналіз форм звітності підприємства дає можливість виявити переваги й недоліки у фінансовій діяльності, простежити тенденції розвитку на основі динаміки економічних показників і прийняти обґрунтовані рішення.

Законом України про бухгалтерський облік та звітність в Україні передбачено обов’язкове ведення фінансового обліку всіма господарськими суб’єктами.

Мета цього навчального посібника — допомогти студентам, практичним працівникам оволодіти основами та прийомами фінансового обліку в сучасних умовах господарювання.

Автор систематизував навчальний матеріал таким чином, щоб студенти могли засвоїти логіку і методологію фінансового обліку з мінімальними витратами часу.

Посібник написано на основі введеного в 2000р. Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів, що діють сьогодні в Україні.

Автор наводить кореспонденцію рахунків з використанням 8 класу «Витрати за елементами» та 9 класу «Витрати діяльності».

Для тлумачення облікових термінів навчальний посібник доповнено «Глосарієм».

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК 1

Основи побудови фінансового обліку

Нормативні документи:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 — ХIV від 16.07.1999р.;

План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і змін у фінансовій звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність», затверджене наказом Міністерства фінансів України №176 від 30.07.1999р.

Загальна характеристика бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік — процес виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві дозволяє надавати користувачам повну, правдиву і неупереджену інформацію про фінансове положення, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Бухгалтерський облік може бути двох видів — фінансовий і управлінський (внутрішньогосподарський).

Фінансовий облік охоплює облікову інформацію, що характеризує фінансовий і майновий стан підприємства, і призначений для зовнішніх користувачів. Він базується на положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, прийнятих в Україні, які не суперечать міжнародним стандартам та принципам.

Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації для внутрішнього використання, яка необхідна для прийняття управлінських рішень, контролю за господарською діяльністю підприємства.

Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні

Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що є обов’язковим для всіх підприємств;

- удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- регулювання питань методології бухгалтерського обліку здійснюється Міністерством фінансів України, регулює питання методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності шляхом затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших нормативно-правових актів по веденню бухгалтерського обліку.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України організує розробку і розгляд проектів національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів по веденню бухгалтерського обліку і складанню фінансової звітності.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р. визначені основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

Нормативні акти Кабінету Міністрів України та інших урядових органів встановлюють принципи, які необхідно використовувати при розробці положень (стандартів) бухгалтерського обліку та рекомендацій щодо організації ведення бухгалтерського обліку.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку з окремих тем та напрямків розкривають у вигляді понять і методів бухгалтерського обліку, правових норм, закріплених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р.

Рекомендації з організації і ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов’язань, інших господарських операцій розробляються з метою організації системи обліку з використанням прогресивних форм обліку та способів його ведення.

Порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності у банках встановлюється Національним банком України, а в бюджетних установах — Державним казначейством України.

Організація і ведення бухгалтерського обліку

На підприємстві бухгалтерський облік здійснюють безперервно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відносяться до компетенції його власника чи уповноваженого органа відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник чи уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р. основними принципами бухгалтерського обліку і фінансової звітності є:

— обачність: застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань, витрат та завищенню оцінок активів і доходів підприємства;

— повне висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій, здатних вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

— автономність: кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлена від його власників, у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відбиватися у фінансовій звітності підприємства і бухгалтерському обліку;

— послідовність: постійне (щорічно) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

— безперервність: оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;

— принцип нарахування і відповідність доходів і витрат: для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відбиваються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати коштів;

— превалювання сутності над формою: операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

— історична (фактична) собівартість: активи оцінюють виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

— єдиний грошовий вимірник: вимір і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

— періодичність: можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу (рік, квартал) з метою складання фінансової звітності.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і подання фінансової звітності.


Облікова політика: принципи формування

Визначення терміну «облікова політика» дане в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV і в п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 (далі — П(С)БО 1): «Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності».

В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» для складання фінансової звітності в обліковій політиці підприємства необхідно визначити межу істотності, яка для кожного підприємства може бути різною залежно від обсягів його продаж і складати, наприклад, 100, 500, 1000 грн.

Крім того, в обліковій політиці підприємства повинні бути відтворені:

1) метод вибуття запасів (із встановлених П(С)БО 9), а саме:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Слід також визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів:

1) їхнє найменування або однорідна група (вид);

2) методи визначення величини резерву сумнівних боргів. В обліковій політиці треба встановити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві;

3) метод амортизації основних засобів, тобто один з наступних методів:

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий;

- метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством;

4) величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінного необоротного (згідно п.5.1 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Крім того, необхідно вибрати метод нарахування амортизації по малоцінних необоротних активах, а саме:

- прямолінійного списання;

- виробничий;

- нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством;

- нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його амортизованої вартості і залишок 50 відсотків амор-


тизованої вартості в місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

- нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості;

5) методи амортизації і діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів. Згідно з п.27 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»;

6) методи оцінки ступеня завершеності операції по наданню послуг, які згідно П(С)БО 15 «Доход» здійснюються шляхом:

- вивчення виконаних робіт;

- визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані;

- визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат;

7) порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

8) застосування (або незастосування) бухгалтерських рахунків класу 8 для узагальнення інформації про витрати по елементах.

Дотримуючись принципів бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, а саме принципу послідовності, підприємствам необхідно забезпечувати постійне (щорічно) застосування обраної ними облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених п.9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», а саме:

- якщо змінюються статутні вимоги;

- якщо змінюються вимоги органа, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- якщо зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики її встановлення для:

- подій або операцій, що відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Якщо ж суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного року не можна визначити вірогідно, то облікова політика поширюється тільки на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

Облікова політика підприємства і її зміни повинні бути розкриті в примітках до фінансових звітів. Ця вимога ще раз вказує на важливість формування облікової політики, тому що примітки є одним з елементів фінансової звітності підприємства.

У примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку по окремих статтях звітності.

Запитання для контролю засвоєння знань

1. Яка мета бухгалтерського обліку?

2. На яких принципах базується бухгалтерський облік?

3. Як організований бухгалтерський облік в Україні?

4. Які існують форми державного регулювання бухгалтерського
обліку?

5. Які органи здійснюють державне регулювання бухгалтерського
обліку?

6. Які принципи бухгалтерського обліку забезпечують його якість?

7. Що є об’єктом бухгалтерського обліку?

8. Що таке облікова політика?

Облік грошових коштів

Нормативні документи:

Інструкція про роботи по готівковому обороту в установах банків України» / Постанова Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69;

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №4 / Звіт про рух коштів від 21.06.1999р. №398;

Закон України «Про внесення змін у Закон України про використання електронних контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сферах торгівлі, громадського харчування і послуг» від 1.06.2000р. №177;

Правила визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України від 31.03.1999р. №152;

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.01 №135;

Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. / Постанова Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72;

Положенням про ведення касових операцій в Україні. / Постанова Правління Національного банку України від 1.08.2001р. №311;

Інструкція про організацію роботи з наявного звертання банків України від 12.03.2001р. №216;

Наказ Державного комітету статистики України від 15.02.1996р. (стосується форм первинного обліку);

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання руху готівки», прийнятий 12.07.1995р. №436/95, зміни 7.09.2001р.;

Закон України «Про обертання векселів в Україні» від 05.04.2001р. №2374.

Терміни і визначення

Кошти — готівка, гроші на рахунках у банках і депозити до запитання.

Валюта України — грошові знаки, у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет, що перебувають в обороті.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, що перебувають в обороті на території іноземної держави, платіжні документи та інші цінні папери в іноземній валюті.

Каса підприємства — приміщення або інше місце, призначене для прийняття і видачі, зберігання готівки та інших касових документів і цінностей.

Касові операції — операції підприємств між собою і з фізичними особами, зв’язані з прийомом і видачею готівки, при здійсненні розрахунків через касу з відображенням цих операцій у касовій книзі.

Порядок організації розрахунків готівкою

Підприємства, які відкривають поточні рахунки у відділеннях банків зберігають їх на договірних умовах і проводять розрахунки за своїми обов’язками в безготівковому і готівковому порядку, що затверджений Національним банком України.

Розрахунки готівкою підприємств між собою і з фізичними особами проводяться як за рахунок грошей, отриманих з кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу, що відбуваються через касу. Сума розрахунку готівкою одного підприємства з іншим не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня по одному або декількох платіжних документах.

Платежі, що перевищують установлену суму, повинні проводитися в безготівковій формі. Розрахунки готівкою підприємств між собою і з фізичними особами відбуваються з використанням прибуткових і видаткових касових ордерів, товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів, що підтверджують факт продажу товару, надання послуг, одержання, повернення коштів, а також рахунка-фактури, договори, контракти, акти закупівлі товарів.

Розрахунки готівкою підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, відбуваються з використанням регістрів розрахункових операцій відповідно до Закону України від 1.06.00 №177 «Про внесення змін у Закон України про використання електронних контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сферах торгівлі, громадського харчування і послуг».

Перелік окремих форм і умов здійснення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, за яким дозволяється проводити розрахункові операції без використання регістрів розрахункових операцій з використанням розрахункових книг і книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.00 №1336.

Ліміт каси встановлюється підприємствами, які мають рахунки в банках і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту. Порядок установлення ліміту каси, порядок і терміни здачі наявного виторгу регулюються Інструкцією про роботи з готівкового обертання установ банків України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69.

Усі підприємства зобов’язані здавати наявний виторг понад установлений ліміт у порядку і терміни, визначені банком. Якщо ліміт каси не встановлений, то вся наявна готівка на кінець дня повинна здаватися в банк. Здача може відбуватися в денний і вечірній час. Уся готівка, що надійшла в касу, повинна бути вчасно й у повній сумі оприбуткована.

Наявний виторг може використовуватися підприємствами для забезпечення потреб, що виникли у процесі діяльності, а також для проведення розрахунків з бюджетними і державними цільовими фондами по податках і зборах. Підприємства мають право зберігати в касі готівку, отриману з банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів над встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки.

Готівка, отримана в установах банку на інші виплати, повинна видаватися в той же день. Суми, отримані в банку і не використані за призначенням у встановлений термін, повертаються в банк не пізніше ніж на наступний робочий день або можуть залишатися в касі, якщо вони в межах установленого ліміту.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту підзвітної особи по раніше виданих під звіт сумах. Підзвітна особа зобов’язана подати в бухгалтерію підприємства разом з невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрату отриманих з каси сум у наступний термін:

— по відрядженнях — протягом трьох робочих днів після повернення;

— на закупівлю сільгосппродукції і продукції переробки, заготівлі вторинної сировини (крім металобрухту) — протягом 10-ти робочих днів від дня видачі готівки;

— на інші господарські потреби — наступного дня після видачі готівки під звіт.

До підприємства застосовуються штрафні санкції відповідно до діючого законодавства за:

— перевищення встановленого ліміту каси;

— не повне або не оприбуткування в касах готівки;

— перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки без повного звіту по раніше виданих коштах;

— за витрату готівки з виторгу на виплати, пов’язані з оплатою праці при наявності податкового боргу;

— за використання готівки не за цільовим призначенням і за проведення розрахунків без надання одержувачам платіжного документа, який би підтверджував оплату.

Порядок оформлення касових операцій

Касові операції відображаються прибутковими і видатковими касовими ордерами. Типові форми і порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. №51. Прийом готівки касами, в тому числі отриманої з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, які підписані головним бухгалтером чи особою, уповноваженою керівником. Про прийом готівки видається квитанція за підписом головного бухгалтера, касира і завірена печаткою (штампом) підприємства. При прийомі готівки касир керується правилами визначення платоспроможності банкнот і монет, що затверджені правлінням НБУ від 31.03.99р. №152. Оборотні пам’ятні і ювілейні монети, що є дійсними платіжними засобами, приймаються в касу за номіналом без обмеження.

Видача готівки з кас здійснюється за видатковими касовими ордерами чи належним чином оформленими платіжними відомостями. Ці документи повинні бути підписані керівником, головним бухгалтером, до них можуть додаватися заяви на видачу готівки і розрахунки. У випадку видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред’явлення паспорта для запису його номера, ким і коли він був виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі, прописом пише суму отриманих коштів, використовуючи кулькову ручку або чорнило. Видача готівки з каси, не підтверджена розписом у видатковому документі, для виведення залишку не приймається.

Видача готівки проводиться тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо готівка видається за дорученням, оформленим у встановленому порядку, то в тексті ордера після ПІБ указують ПІБ особи, якій доручено одержати готівку. Якщо готівка видається за відомістю, то перед розписом про одержання грошей касир робить напис «за дорученням». Доручення залишається у касира і додається до видаткового ордера або відомості. Видача готівки з каси для здачі її в банк оформляється видатковим касовим ордером і відображується в касовій книзі. Документом, що підтверджує здачу виторгу в банк, є квитанція до оголошення на внесення готівки за підписом бухгалтера і касира банку і завірена печаткою банку.

По закінченні установлених термінів виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій по платіжних відомостях, касир повинен у платіжній відомості проти прізвища особи, якій не виплачена заробітна плата чи стипендія, поставити штамп або зробити запис «депоновано».

Наприкінці відомості необхідно вказати виплачену суму і не отриману суму виплат, що підлягає депонуванню, звірити із загальним підсумком по платіжній відомості і завірити своїм підписом. Потім слід зробити відповідний запис у касовій книзі відповідно до виплаченого видаткового ордера на фактично видану суму за відомістю.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові документи повинні заповнюватися тільки чорнильною чи кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерних засобів для забезпечення зберігання записів.

Під час одержання касового ордера або видаткових документів касир зобов’язаний перевірити наявність і вірогідність підпису головного бухгалтера, а на видаткових документах — дозвільні підписи керівника підприємства.

На підставі наказу від 15.02.96р. №51 затверджено такі форми обліку касових операцій:

— видатковий касовий ордер, що використовується для оформлення видачі грошей з каси, виписується в одному примірнику працівником бухгалтерії, підписується керівником і головним бухгалтером. Цей документ має код ДО-2 і реєструється в журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових документів;

— журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів
ДО-3. Він окремо відкривається для видаткових і прибуткових документів;

— касова книга ДО-4 використовується для обліку руху коштів у касі. Кожен аркуш касової книги складається з двох рівних частин, заповнюється касиром, 1-й примірник залишається у книзі, а 2-й відривається;

— книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей ДО-5. Використовується для обліку грошей, виданих з каси довіреній особі, яка виплачує заробітну плату і повертає готівку й оплачені документи. Видача і повернення грошей оформляються підписами.

Порядок ведення касової книги й обов’язки касира

З метою забезпечення розрахунків готівкою підприємство повинне мати касу, а керівники підприємства обладнати касу і забезпечити надійне збереження готівки в ній. Якщо ці умови не будуть забезпечені, то у разі несхоронності при збереженні й транспортуванні відповідальними будуть керівники підприємства. Збереження в касі готівки та інших цінностей, не приналежних підприємству, забороняється. Усі надходження і видачі готівки враховуються в касовій книзі за типовою формою ДО-4. Кожне підприємство, юридична особа має касу і веде одну касову книгу. Записи в касовій книзі здійснюються в двох примірниках під копіювальний папір чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Перші примірники касової книги залишаються в касі, другі є відривними і являють собою звіт касира. Виправлення в касовій книзі не дозволяються, а якщо вони зроблені, то вони повинні бути завірені підписами касира і головного бухгалтера. Записи в касовій книзі робляться касиром по операціях одержання і видачі готівки по кожному прибутковому ордеру і видатковому документу в день надходження або видачі.

Щодня наприкінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі і передає в бухгалтерію як звіт 2-й відривний примірник разом з прибутковими і видатковими касовими ордерами і розписується у касовій книзі.

Контроль за правильним веденням касової книги покладений на головного бухгалтера.

Керівник підприємства одночасно з прийняттям на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність і ознайомлює його під розписку з «Положенням ведення касових операцій у національній валюті України» від 19.02.01р. №172. У разі відсутності касира цінності, за які він відповідає, перераховуються іншим касиром у присутності керівника, головного бухгалтера чи комісії.

У випадку, якщо на підприємстві один касир, його обов'язки можуть покладатися, на підставі письмового розпорядження керівника, на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладений договір на матеріальну відповідальність.

У терміни, встановлені керівником, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з перерахуванням наявних коштів, що зберігаються в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими документами, вважається надлишком готівки. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі чи надлишку в акті інвентаризації вказується сума нестачі або надлишку, з’ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі стягується з винної особи (ДТ 947(375) КТ 301), а надлишок оприбутковується в касі і зараховується як дохід (ДТ 301 КТ 719).

Для обліку операцій з готівкою використовують активний балансовий рахунок «Каса-30», що має субрахунки:

301 — каса в національній валюті;

302 — каса в іноземній валюті.

По ДТ рахунка каса відбиваються надходження коштів у касу підприємства, а по КТ – виплати коштів.

Підприємство одержує в банку гроші по грошових чекових книжках, які видаються підприємствам за заявою. Містять вони 10, 25, 50 аркушів. Кожен чек має корінець і відривний чек. Номера на корінці і відривному чеку однакові. Чек заповнюється чорнилом або кульковою ручкою.

Облік операцій по поточних рахунках підприємств

Банки відкривають рахунки у встановленому законодавством порядку юридичним особам та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, організаціям і установам, фізичним особам на умовах, відповідних законодавству і договору між банком і суб’єктом підприємницької діяльності.

Кожне підприємство може мати кілька рахунків у різних банках (один з яких є основним).

Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку. При відкритті рахунків банк зобов’язаний сповістити податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка в триденний термін. Юридична адреса власника рахунка зазначається у картці зі зразками підписів і відбитком печатки.

Розрізняють:

· бюджетні рахунки, що відкриваються підприємством, яким виділяються кошти з державного або місцевого бюджету;

· позичкові рахунки на договірній основі, що відкриваються як юридичним, так і фізичним особам і призначені для обліку позик, що надаються шляхом оплати розрахункових документів або перерахування з поточного рахунка відповідно до умов кредитування;

· депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і установою банку. Кошти на цей рахунок перераховуються з поточних рахунків і на них же повертаються по закінченні терміну договору. Відсотки по депозитах перераховуються в тому ж порядку. Проведення розрахункових операцій і видача готівки з депозитного рахунка забороняються.

Порядок відкриття рахунків

Для відкриття рахунків підприємства подають в установи банку такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, яка підписується головним бухгалтером і керівником.

2. Копію свідоцтва про реєстрацію в органах виконавчої влади, засвідчену нотаріально.

3. Копію рішення про створення підприємства, засвідчену нотаріально.

4. Копію статуту, засвідчену нотаріально.

5. Картку зі зразками підписів відповідно до чинного законодавства. У ній так само робиться зразок відбитка печатки.

6. Ф-4 ОПП про реєстрацію підприємства як платника податку.

7. Довідку про реєстрацію підприємства в пенсійному фонді.

8. Копії нотаріально завірених ідентифікаційних кодів керівника і головного бухгалтера.

9. Довідку зі Статистичного управління про внесення до єдиного реєстру.

10. Ксерокопії паспортів директора і головного бухгалтера.

Усі безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.01 №135.

Банки здійснюють обслуговування (розрахунково-касове) своїх клієнтів на підставі договорів і своїх внутрішніх планів здійснення безготівкових розрахунків. Кошти з рахунку клієнтів банки списують тільки за дорученням власника рахунку.

Порядок оформлення прийому, обробки розрахункових документів в електронному вигляді регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками для виконання в межах наявності на цих рахунках коштів.

Списання коштів з рахунка документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, меморіальним ордером, реєстром чеків. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені в інструкції про безготівкові розрахунки.

Реквізити розрахункових документів також заповнюються на підставі інструкції №135. Усі текстові елементи бланків повинні бути виконані українською мовою. Відповідальність за правильне заповнення реквізитів несе оформлювач цього документа, який подає його в банк.

Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів документів і повертають без виконання документи, якщо:

— в розрахунковому документі не заповнений хоча б один реквізит;

— відсутні супровідні документи або їхній термін минув.

Розрахунковий документ виписують в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків, але не менше двох. Дозволяється заповнювати розрахункові документи від руки кульковою або чорнильною ручкою. Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі. Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх в банк у порядку, передбаченому законодавством.

Платіжні вимоги на примусове списання чи стягнення здійснюються тільки за розпорядженням судів.

Списання коштів з рахунка платника проводять на підставі 1-го примірника розрахункового документа, що залишається і зберігається в банку. Другий примірник банк передає платнику.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення оформляється платником за формою додатка 2, 8 інструкції №135. Платіжне доручення приймається банком до виконання в період 10 календарних днів з дати виписки, не з огляду на день оформлення платіжного доручення. Банк приймає до виконання доручення, якщо сума його не перевищує суму на рахунку.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачами коштів за формою додатка 3 інструкції №135. Доставку вимоги-доручення до платника може здійснити банк платника. При згоді оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину документа і подає його в обслуговуючий банк. Банк одержувача приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 днів з дати оформлення доручення.

Розрахунки за допомогою акредитивів

Акредитив — грошове зобов’язання банка, що видається їм за дорученням клієнта на користь його контрагента відповідно до договору.

Банк відкриває акредитив і здійснює платежі платникам або надає право іншому банку здійснити такі ж платежі за умови пред'явлення документів, оговорених в акредитиві.

У банку можуть бути відкриті наступні акредитиви:

— покриті, тобто депоновані в банку постачальника платника;

— не покриті, тобто гарантовані.

Покритий акредитив призначений для здійснення платежів, при яких заздалегідь бронюються засоби платника в повній сумі на окремому рахунку.

Не покритий акредитив оплачується у випадку тимчасової відсутності засобів на рахунку під гарантію банку-емітента за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають:

— відкличний – може змінюватися чи анулюватися без згоди постачальника;

— безвідкличний – може змінюватися тільки за згодою постачальника.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Для відкриття акредитива підприємство подає в банк заяву в 4-х примірниках:

1-й виконує функцію меморіального документа і підшивається в банківські документи;

2-й використовується як додаток до забалансового рахунка;

3-й видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива;

4-й використовується як інформація про умови акредитива і направляється в банк у вигляді повідомлення.

Після відвантаження продукції, виконання робіт чи послуг підприємство-виконавець подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, у виконуючий банк. Останній перевіряє виконання умов акредитиву і направляє повідомлення банку-емітенту для одержання згоди на виконання акредитива. Списання коштів зі спеціального рахунка виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів по акредитиву. Термін дії акредитива встановлюється одержувачем у межах 15 днів від дня відкриття.

Бухгалтерський облік операцій на поточному
та інших банківських рахунках

У бухгалтерському обліку рух коштів на поточному рахунку за даними виписок банків відображується на активному рахунку 31- «Рахунки в банках», що має чотири субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313 «Інші рахунки в банках у національній валюті»;

314 «Інші рахунки в банках у іноземній валюті».

Для відображення в бухгалтерському обліку коштів перевіряється та обробляється виписка банку з прикладеними до неї документами. На підставі записів у виписці банку бухгалтер робить кореспонденцію рахунків, при цьому кошти, що надійшли, дебетуються, а списання коштів кредитується. При обробці банківських документів і виписки банку бухгалтер повинен пам’ятати, що у виписці надходження коштів відбивається по Кт, а списання — по Дт. У бухгалтерському обліку на підприємстві це відображається навпаки.

При помилці, допущеній у виписці, банки роблять запис по Дт чи по Кт рахунка 374 «Розрахунки по претензіях». Про цю помилку потрібно повідомити в банк не пізніше 10 днів від дня виписки. Про виправлення записів банком підприємство довідується при одержанні чергової виписки.

Поточні банківські операції в національній валюті ведуться на 311 «Поточні рахунки в національній валюті» рахунка, а в іноземній — на 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті». На ці рахунки відбивається надходження коштів по Дт, а по Кт — списання.

Відповідно до діючого законодавства в Україні в бухгалтерському обліку суми відображаються в гривнях. При одержанні підприємством іноземної валюти в бухгалтерському обліку кошти відображуються шляхом перерахування іноземної валюти в гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції.

Вартість придбаної іноземної валюти, розрахована в українській валюті за курсом НБУ, на дату зарахування валюти на рахунок підприємства відбивається по Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і Кт 333 «Грошові засоби в дорозі в національній валюті».

Для бухгалтерського обліку руху коштів на інших рахунках, акредитивах, розрахункових чекових книжках застосовується рахунок 313 «Інші рахунки у банках у національній валюті» і 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті».

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Рахункові чеки використовують в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари. Вони застосовуються тільки для безготівкових перерахувань, тобто з рахунка на рахунок.

Виготовляються чекові книжки за замовленням комерційних банків Національним банком України. Вони мають 10, 20 і 25 аркушів і є бланками строгої звітності.

Для гарантії оплати рахунковим чеком чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку – “Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець представляє в банк платіжне доручення для перерахування коштів на цей рахунок.

Чекову книжку на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку. Термін дії чекової книжки складає один рік. Термін дії рахункового чека, що видається фізичній особі для одноразового розрахунку, три місяці з дати видачі. Чеки, виписані після вказаного терміну, не дійсні.

Порядок здійснення розрахунків чеками регулюється банками. Для розрахунку з постачальниками за заявою на одержання лімітованої чекової книжки видається книжка, що супроводжується проводкою Дт 313 «Інші рахунки в банках в національній валюті» і Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При оплаті чеком за товари в бухгалтерії робиться запис Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». Суми, що залишилися не використаними і повернуті в банк, списуються з Кт 313» Інші рахунки в банку в національній валюті» у Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

На рахунку 33 «Інші кошти» ведеться облік наявності і руху грошових документів в іноземній і національній валюті за їхньою номінальною вартістю:

- поштові марки;

- оплачені проїзні документи;

- оплачені путівки в санаторіях, пансіонатах;

- марки гербового збору.

На цьому рахунку формується інформація про рух коштів у дорозі, тобто про суми, внесені у каси банків, ощадкаси та поштові відділення, для наступного зарахування на рахунки підприємства.

По Дт 33 «Інші кошти» відбивається надходження грошових документів у касу підприємства і засобів у дорозі, а по Кт — їх вибуття. Аналітичний облік грошових документів ведеться за видами. Одержання грошових документів підзвітними особами відбивається по Дт 331 «Грошові документи в національній валюті» і Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами», на суму витрачених грошових документів робиться запис по Дт 92 «Адміністративні витрати» і Кт 331 «Грошові документи в національній валюті».

Запитання для контролю засвоєння знань

1. Який порядок організації розрахунків готівкою діє в Україні?

2. Що таке ліміт каси і як він установлюється?

3. Які терміни повернення готівки, взятої під звіт, у касу підприємства?

4. Якими документами оформляються касові операції?

5. Який порядок ведення касової книги?

6. Які обов’язки має касир підприємства?

7. Який діє порядок відкриття рахунків у банку?

8. Який порядок проведення розрахунків за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень?

9. Як організувати і відобразити в обліку розрахунки за допомогою акредитивів?

10. Як організувати і відобразити в обліку операції по розрахунках за допомогою чеків?


4954374700249239.html
4954508465448482.html
    PR.RU™